«Шановна редакціє! До вас звертаються мешканці вулиці Дзержинського та Металістів (район ВК № 20) з великим проханням допомогти та зупинити знищення останніх живих дерев у парку, розташованому поблизу штабу виправної установи. На неодноразові звернення мешканців ніхто не відреагував, і територія парку поступово перетворюється на пустелю. Дякуємо і сподіваємося на допомогу».
Такого листа від читачів ми отримали напередодні новорічних свят. Для перевірки викладених фактів вирушили до вищезазначеної установи і на власні очі переконалися, що значна частина зелених насаджень дійсно вирубана для опалення штабу ВК № 20. Ми звернулися з офіційним листом до виконуючого обов’язки начальника колонії підполковника Миколи Миколайовича Зайцева з проханням надати копії дозвільних документів на вирубку дерев. Натисніть щоб читати повністю »

        Чорнобильська тема в Україні ще й досі не вщухла – ліквідатори аварії на ЧАЕС продовжують пікетувати урядові будівлі, райдержадміністрації, пенсійні фонди тощо. Влада закидає мітингувальникам, що, нібито, вони вимагають занадто багато, що в них і так пенсії досить пристойні у порівнянні з пересічними українцями. І справді, пенсії ліквідаторів ЧАЕС для когось здадуться просто величезними, але хто дійсно потрапив свого часу в 30-кілометрову зону справжньої катастрофи, той на сьогодні (якщо залишився в живих) просто потерпає від цілого ряду невиліковних хвороб. Громадяни, які зараз мітингують містами України, страждають на гостру променеву хворобу, онкологічні та серцево-судинні захворювання, катаракту, лейкемію, зниження імунітету та психічні розлади – і постійно потребують лікування. Натисніть щоб читати повністю »

Ще з радянських часів наші громадяни звикли брати все, що, так би мовити, погано лежить. Принести з роботи хоч якусь дрібничку (навіть непотрібну) – то свята справа для нас, колишніх «гомо совєтікус». У когось ця звичка із настанням Незалежності минула, бо нинішній власник не дуже підтримує такі традиції, але в інших – розвинулася просто у астрономічних масштабах. Особливого розмаху в нашій країні за останні роки набула «металева кампанія»: до цього непотрібний металобрухт, який просто лежав під ногами пересічних громадян, швидко став дорожчати, почали з’являтися пункти його прийому – і завертілося, і почалося… Спочатку поздавали усякий непотріб, якого на кожному подвір’ї було безліч, потім – те, що, можливо, і знадобилося б коли-небудь, але ж усіх уже навчили жити одним днем. І так дійшло до того, що знайти шматочок металевого дроту – просто нереально. Та це ще півбіди, після спустошення власних домівок найбільш ласі до наживи узялися за справжні археологічні розкопки – і в розробку пішли десятками років нікому непотрібні звалища величезних металургійних гігантів, де цілими тоннами приховані «пережитки» комунізму. Та й це не дуже лякає, бо все одно держава до цих териконів рук би не доклала – вже двадцять років всі лише зайняті розподілом влади. Найстрашніше те, що нечисті на руку громадяни добралися вже й до стратегічних об’єктів, в які свого часу вкладалися величезні кошти, які роками будували наші діди та батьки, вірячи в світле майбутнє своїх дітей та онуків. А зараз приходять моторні а-ля бізнесмени, які розбирають на вторинну сировину фабрики, заводи, школи та дитячі садки, покинуті напризволяще державою. І наш пролог не про якісь поодинокі факти у віддалених куточках України. Таке варварство поруч, ми його бачимо щодня. Натисніть щоб читати повністю »

        «Немає пророків у своїй вітчизні» — ця одвічна біблійна мудрість, як ніде, актуальна на теренах України, очільники якої в усі часи, за будь-якого політичного ладу не квапилися визнавати національних героїв за життя, а інколи навіть і після смерті. Хоч визнання це потрібне швидше не їм, а нам, живим, аби не згасла пам’ять про величне й трагічне минуле, щоб сьогодення набуло змісту й сенсу, щоб було що залишити нащадкам.

 Для кожної влади – свої видатні постаті. П’ятирічка піднесення національної свідомості з приходом до влади нового керівництва змінилася періодом духовно-культурної стагнації. Саме тому нагороджених раніше Золотою зіркою Героя України Степана Бандеру та Романа Шухевича за теперішньої влади зірок позбавили. Не вписуються ці одіозні особистості до сучасної історії України, як не вписувалися й раніше, за часів Радянського Союзу. Безперечно, постаті провідників ОУН-УПА неоднозначно сприймаються українською спільнотою. Для одних – це герої, які, жертвуючи власним життям, відстоювали свободу та незалежність рідної країни, для інших – зрадники й вороги милого серцю комуністичного ладу. Ми не маємо права надавати оцінку судженням ні прихильників, ні противників визвольного руху, це – справа совісті кожного, і єдиної для всіх правди бути не може.

Натисніть щоб читати повністю »

Багато людей кожного року чекають настання осінньо-зимового періоду з почуттям приреченості, туги, смутку. І не тому, що закінчується тепла пора року, а тому що починається сезон активізації вірусів.

Усім відомо, що грип – це гостра інфекційна хвороба з періодичним епідемічним поширенням, яка характеризується ураженням дихальних шляхів з вираженими інтоксикацією та гарячкою. Джерелом інфекції є хвора людина. Особливу епідеміологічну небезпеку становлять особи з легким перебігом хвороби, бо вони частіше продовжують активний спосіб життя та розповсюджують вірус грипу. Хвора на грип людина заразна для оточуючих з перших годин хвороби. Максимальна заразливість припадає на перші 2-3 дні захворювання. Механізм передачі – повітряно-крапельний. З крапельками слизу під час кашлю та чхання збудник викидається на відстань до 3 – 3,5 м. Зараження можливе також через предмети домашнього вжитку (рушник, посуд, дверні ручки тощо). Натисніть щоб читати повністю »